ПОРТЯННИК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ13.47 Українська мова і не тільки… |
 Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, які працювали з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом російською. В 7 років опанував французьку, німецьку та англійську мови. Народився на Чернігівщині, а під час війни переїхав з Києва, де навчався, до Харкова. Викладав англійську і німецьку в Харківському педінституті іноземних мов та сільськогосподарському інституті. За час перебування в Харкові Лукаш завершив свій видатний переклад «Фауста» Ґете, котрий опубліковано 1955 року. Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою «Дон Кіхота» Сервантеса, «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого. Твори перекладені Миколою Лукашем вважаються національним літературним та культурним надбанням.Загалом Іван Франко знав 14 мов (польську, німецьку, грецьку, латинську, старослов'янську, чеську, російську, французьку, англійську, болгарську, угорську, італійську, ідиш). Народився в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Ось перелік деяких письменників, що їх перекладав Франко: з німецької та австрійської літератур (Й.-В. Ґете, П. Шербарт, Марія Янічек, Лінкей (Йозеф Попер), Г. Гайне, Б. Боян, К. Лясвіц, Г.-Е. Лессінг, Н. Ленау, К.-Ф. Мейєр); з англійської (В. Шекспір, Р. Бернс, Дж. Байрон, Ч. Діккенс,Дж. Мільтон,П.-Б. Шеллі, А. Ремсей); з французької літератури (В. Гюго, П. Верлен, Ж. Мореас, Ж. Рішпен,Г. Флобер,Е. Золя,А. Доде, П. Люїс, Ш. Фолей,А. Франс, Семен Земляк, де Ке де Сент Амур (історична розвідка про Анну, королеву Франції), 2 вірші франкомовного бельгійського поета Ж. Роденбаха); з іспанської літератури (М. де Сервантес,Лопе де Вега,Педро де Кальдерон); з американської літератури (Марк Твен); з італійської (Д. Алігієрі, Дж. Бруно, Г. Д'Аннунціо); з нідерландської (Мультатулі); із шведської (В. фон Гейденстам,А. Стріндберґ); з угорської (Калман Міксат); з чеської (К. Гавлічек-Боровський, Ю. Зеєр, В. Веверка, Я. Врхліцький); з чорногорської (Л. Йовович); з польської (А. Міцкевич, С. Старжинський, А. Асник, А. Немоєвський); з єврейської (В. Еренкранц-Збаразький, М. Розенфельд); з давньої української літератури (І. Вишенський); з російської (Т. Шевченко, уривки з поеми «Слепая», О. Афанасьєв-Чужбинський,М. Лермонтов,М. Некрасов, О. Пушкін, М. Гоголь,О. Герцен, М. Салтиков-Щедрін, М. Вагнер,М. Чернишевський).Загалом Леся Українка знала 11 мов. Рідна українська, російська, англійська, французька, німецька, польська та італійська мови. Особливо добре далася французька мова, нею Л. Українка володіла краще, ніж російською. Українська письменниця, перекладачка, культурна діячка. Народилася в Житомирській області, Новоград-Волинський (сьогодні). Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному та жіночому русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |